Сіль тут і досі видобувається за старовинною технологією. Задовго до приходу іспанців місцеві мешканці черпали солону воду з природних колодязів і повільно готували її при низькій температурі у глиняних горщиках, отримуючи кристалізовану сіль. Спосіб виробництва змінився у XVI столітті: варіння замінили випаровуванням на сонці. Завдяки цьому зменшилися витрати та збільшилися обсяги видобутку.
Приблизно через 15 днів, коли колір розчину змінюється з зеленого на білий, починають утворюватися перші кристали солі. Відома як sal de arroba, багата сульфатом натрію та калієм, ця сіль використовується для годування кіз, яких розводять у регіоні. Протягом наступних днів салінеро перемішують решту осаду дерев’яними палками. Це допомагає видалити зайву вологу, щоб потім збирати sal tierna, так звану ніжну сіль – вона блискуча та достатньо солона.
На сьогодні видобуванням солі займаються біля 60 виробників, переважно віком від 50 до 60 років. Дуже мало молодих людей продовжують сімейні традиції. Незважаючи на те, що видобуток та переробка солі – це важкі, трудомісткі процеси, які вимагають великого досвіду, сіль продається за дуже низькою ціною на місцевих ринках або посередникам, які її упаковують та продають по всій країні.