Споживання чапулінес у мексиканській історії простежується ще з доколумбівского періоду. У цей час комахи були життєво важливим джерелом білка, перш ніж іспанські конкістадори привезли з собою свійських тварин. Але й по сьогодні на еклектичних ринках продають поживних хрустких чапулінес. Всупереч поширеній думці, коники не такі вже й дешеві. Через підвищений попит та труднощі збирання, півкіло комах в інтернеті продають приблизно за 40 доларів.
Фермери в Оахаці прокидаються на світанку, щоб розпочати полювання на коників. У цей прохолодніший час доби комахи менш активні, їх набагато легше ловити. Найбільша «врожайність» коників припадає на літо та осінь. Однак ловити їх руками часто справа важка, а попит тільки зростає. Тому з’являються й інші способи вирощування і збирання коників. Наприклад, деякі компанії почали вирощувати їх у контрольованому середовищі для підвищення якості та кількості врожаю. На щастя, комерційне виробництво коників призводить до набагато менших негативних наслідків для навколишнього середовища, ніж виробництво м’яса.
Традиційно коників підсмажують на пласкій сковороді «комал», яка широко застосовується у мексиканській кухні. Самі по собі чапулінес не мають яскравого смаку, тому їх щедро приправляються часником, соком лайма, сіллю і порошком чилі. У поєднанні з пікантними приправами коники стали частиною багатьох популярних мексиканських страв: тако, тлаюдас, сальси. Пряних коників також подають у барах як закуску до пива замість горішків. Наші гастромандрівники не раз під час своєї подорожі Мексикою куштували чапулінес. Наприклад, у складі сальси (яку можна приготувати за нашим рецетом) в ресторані Casa Oaxaca.